Наталія Гордієнко - Повість надій

Я не боюсь холодних слів
Мене не зрадять власні мрії
У серці вистачить вогнів
Щоб запалити світ надій

Я лиш боюсь свого мовчання
Бо хочу чути голос твій
Немає бути зрад в коханні
В єдиній повісті надій

Мене як квітку не зламати
Я не зів'яну у руках
Не буду, чуєш, я мовчати
Бо маю голос в пелюстках