Ковалюк Віктор - О, Боже мій чому мовчав

Стоїть священник в сірій ризі,
З молитвою — але без сліз.
Його дитя, у домовині —
Повернення з кривавих гріз.

Під церквою шумить громада,
Пливе лемент крізь тишу дня…
А він — мов камінь, без порадний,
Він — батько… Хоче в забуття.


О, Боже мій, Чому мовчав,
Коли мій син ішов у пекло?
Я кожну ніч Тебе благав —
Та смерть прийшла, жорстока й легко.

О сину мій, тебе молю,
В труні лежиш — немов у кризі…
Я поховаю світ у тлю—
У ту , що зшив Тобі у ризі.