Віталій Орловський - Не змушуйте солдата говорити

Найбільше свято - їхати з позицій,
Живими повертатися з нуля…
Напитися води, мов із криниці,
Життю радіти щиро, як маля…

Вдихати дим густий на перекурі
І хмари випускати із вікна…
Усі, хто це відчув на власній шкурі,
Пізнав, що значить мир, а що - війна.

Не змушуйте солдата говорити,
Даруйте йому тихий вихідний.
Хай просто пригадає, як це - жити,
Погляне, який син росте смішний,
Торкнеться скам'янілої дружини,
Змахне з її очей вуаль війни,
Щоб їм не заважали ні новини,
Ні смерть, що підглядає з-за спини.

Найбільша радість - увійти у хату,
В відпустку загорнутись, як в халат,
І жінку до безтями обіймати,
Годинники закинути в штрафбат…