MUCHNOY, SINITSA - Коса

Кожна надія як тінь із віконця
Горізонт розірвало як жило бійця
Тут земля як спальник не гріє
Тільки попіл і небо, голодне життя
Між молитвою, кулями тонка межа
Якщо згасну хай буде без слів, без лиця
Да допоки стою, тримаю світ за края
Це несе не на фільм, немає глядача
Земля під ногами як гостра коса
А душа як патрон, поки є то своя