Віталій Орловський - Квіти для тата

Іде дитя, тримаючись за матір.
Холодна осінь дихає в лице.
Горять свічки у майже кожній хаті,
А з ними очі, ніби зі свинцем.

Дитячі вуха звикли до сирени,
До свисту з неба дронів та ракет.
Дрижать дахи, хитаються антени.
Дитя стискає міцно свій букет:

В нім кожна квітка зірвана для тата,
Для нього всі стеблинки й пелюстки.
Як тяжко на могилку їх збирати,
Як сумно розлучатись навіки.

"Прийшли, мала. Он татко, між героїв,
На площі з фото дивиться на нас".
І доня, ніби робиться німою,
Як бачить ці обличчя кожен раз.