Люся Кава - Верба

Річка-річенька текла,
Так багато бачила.
Над той річкою верба
Свої коси розплела.

Так багато плакала
Та засмучена верба.
Річка, як її сестра,
Коси довгі берегла.

Ой ти, верба, ой, верба,
Чого зажурилася?
Ой ти, верба, ой, верба,
Що тобі наснилося?
Гілля на ніч поклади — будеш ворожити,
Щоб ніхто не зміг тебе з милим розлучити.