Tember Blanche – Кліше

Ніхто ніколи не казав, що я не впораюсь
Чому тоді мені аж так
Важливо вам подобатись?
Я ніби проживаю не свою історію
А той, хто її написав
Покинув авдиторію

І дивиться зі скелі вниз
Він пам'ятає, що колись
Так само важко вгору ліз
Ну і дивись, ну і дивись
Я буду там, де йдуть на біс
І проливають сотні сліз
Аби нарешті стати кимсь

Де мій знак
Що я колись звернула не туди?
Хай це кліше, але мені і справді вже нема куди іти
Як же так?
Я намагаюсь догодити всім
Та мені треба тільки щоб один мене по-справжньому любив
По-справжньому любив
По-справжньому любив