LeriOne - Вокзали

Стоїть на пероні самотній вагон.
Вітер розносить обривки розмов.
В небі сполохана зграя ворон.
В тиші вокзал засинає немов.

І знову вокзали і знову туман.
Втече від себе чимо обман.
І знову вокзали, і спокій лиш нах.
Серце тремтить, як поранений птах.

Дивлюсь, як тікають хвилини удаль.
Як спогад, що згазне поверне назад,
Ніхто не чекає нікому не жаль.
Мовчання миліше, ніж сотня порад.