IMARIA – Балада Берегині

Дихають Карпати, соснами покриті,
Скелі волохаті плещуться в блакиті,
Піснею заманить лісова діброва,
І радію щиро, що я з ними знову…

Тьохкання пташине будить душу вранці,
І кружляє літо в смерековім танці,
Матінка природа п’є з струмочка воду,
Босими ногами я торкаюсь роду…

Під горою тихо стану і замрію,
Про майбутнє світле, про життя, надію,
Закупаюсь в росах і укриюсь сміхом,
Буду щасливіти Ангелам на втіху…