Voytya - Прямота

Загубився в тиші міста,
Серед фальшивих фраз.
Так думки знову тиснуть,
Неначе в перший раз.
Але шукав я знак
Куди тримати шлях.

У сумних очах я бачу
Лише одне імʼя.
Тобі я не розкажу,
Чому з тобою я.
Я мовчу і сам,
Чекаю твій обман.

А прямота, ти знаєш, так потрібна моїй долі,
Якби так вона зіграла сьодні давні болі.
Щоб вона була не гірша, чим у раї правди,
А душа ще цікавіша — віриш це насправді?

Затримані сьодні будуть твої рани й солі,
Я для тебе буду завжди поряд, як в неволі.
Тільки дай мені найблище повертати травми,
Поверни усі ті дні, які були насправді.