kryzhana - Вітри

Земля кружляє, наче срібна дзиґа,
А на душі — тонка і гостра крига.
Вітри жалю, вітри німих образ
Збивають з ніг в житті нас стільки раз.

Вони свистять у шпаринах дверей,
Крадуть тепло у стомлених людей.
Ламають крила, гасять маяки.
Вітри холодні, безжальні і стрімкі.

Вже сотні літ — одна й та сама гра,
Летить крізь ніч планета ця стара.
Вже сотні літ вертаються вітри,
Стирають наші старі сліди.