Пісня - Колись сміялась дзвінко, без турбот

Колись сміялась дзвінко, без турбот
І вірила, що легкість ця назавжди.
Колись записувала мрії у блокнот,
Й не слухала батьківської поради.

Колись не рахувала втрачених років,
Бо вірила - усе ще тільки пишеться,
Не розуміла й цінності прожитих днів,
Бо думала - усе в житті ще встигнеться.

Та час минув, не запитавши дозволу на зміни,
Забрав з собою безтурботні миті та хвилини,
Не пояснив, куди поділись юності світанки,
І не сказав, куди втікають непоспішні ранки.

Тепер лиш спогади, дорослу душу гріють,
Вони - як вогники, що гаснуть у вікні.
Життя доросле мрії змінює на цілі
І вчить любити темні ночі й дні.