Анна-Марія Гульченко, Культурні сили - Прифронтове дитинство

Я народилась вже була війна,
Війна була, коли пішла до школи.
Господь мій свідок, не моя вона,
Її не хочу, й не хотіла ніколи.

Але вона читала мій буквар,
Вона гоняла м'яч між вирв й уламків.
В підвалі темнім слухала звук мін,
І дослухалася чи тихо на світанку.

Так хто й коли обрав її мені,
Зробив супутницею на найкращі роки?
І тихий колискової наспів,
Змінив на смертоносний грім і грохот.