Кошик Добра - Не з каменю серце

У кожного бувають свої ночі,
Де важко і не хочеш говорить.
Коли від сліз втомились навіть очі,
А серце просить — просто відпочить...

Ми не з заліза — можемо зламатись,
Замкнутись в тиші, не шукати слів.
У всіх буває — хочеться сховатись,
У світ, де не болить, в країну мрій...

Не треба нам вказівок і поради,
Коли душа мов випалений лан.
Не в кожного на рану є розради,
Не кожен біль лікує океан...

Не осуд, ні — лише б одне бажання
Щоб хтось почув, не сміючись у слід...
Ми всі живі. І маєм право впасти,
Не втримавши в серці цілий світ...

Не кидайте камІння в душу втомлену,
І не питайте — «Чом ти знов мовчиш?»
Бо кожна рана — з вигляду невидима,
Але болить у сотні раз сильніш...