Іван Гавриляк - Ти мій рай і мій храм

Вечір знову малює на склі силуети,
Ти поруч зі мною — і зайві слова.
Ми пишемо вдвох найніжніші сюжети,
Де кожна хвилина, як вічність, жива.
Пам'ятаєш той вечір солодко - медовий,
Коли зупинився для нас цілий світ.
Твій погляд і ніжний й такий загадковий,
Розтопив у душі моїй тисячу криг.