Irena Kryshtopa - Вони зустрілись коли час

Вони зустрілись коли час
На скронях сріблом промовляв,
І кожен світ свій відпускав
І вже ні в що не сподівавсь

І зустрів та в поляді
Весна така проста, така ясна.
І він збагнув, ще є вона
І остання тишина.

Він мовчить, хоч серце кричить,
Що любить її до останніх снів.
Він мовчить, бо втрачав колись
І тепер боїться тих слів.

А вона мов весна в дощі,
І він кохає, хоч сказати не вмів.
Він мовчить і в тім мовчанні
Тихенько душу її грі.