Слова крізь душу - Крик душі

Застигли тіні втоми на чолі…
Кричали так, що вже немає слів…
Лиш шепіт втрат ще чуємо вночі,
І біль надій із непрожитих днів!

Ледь чутно ехо мрій з обірваних думок,
Мов крик душі, затиснутий в кулак.
Бо власний біль ховаєм під замок,
Щоб вижити під тиском всіх атак.