VIDLUNOK - Реквієм Синам та Донькам України!

О, бідний, бідний краю мій!
Як мало маєш ти надій;
Але й вони одна по одній, — усе зникають.
Твої найкращії сини
Або живуть для чужини,
Або як вірні, то не живши, помирають.
Нема добра з дітей твоїх:
Дарма благії наміри у них,
Бо наче фатум злий нависнув над тобою.
І тих, хто вірним був би ввік,
Він наче загодя прирік
На скору смерть, без долі молодої
Щоб не лишився ні один,
Хто б захотів з твоїх руїн,
тебе з занепаду підняти;
Хто б щиру працю положив,