Віталій Орловський - 24.02

Двадцять четверте нуль друге.
Ранок. Країна ще спить.
Небо дрижить від напруги.
Миру лишається - мить...

Далі - сирена, тривога.
Діти шепочуть: "війна?"
Люди питають у Бога,
В чому є їхня вина.

Я досі там, в зимовім ранку,
Паралізований стою,
І звук сирени рве фіранку,
І хтось помер уже в бою.
Женуть автівки, чути гради,
На мене дивиться дитя:
Йому тепер не в ігри грати -
Йому шукати укриття.